Шановні чоловіки!

Прийміть щирі вітання зі святом - 

Днем Захисника України!

Це свято всіх, хто любить Україну, хто тілом, серцем і душею відчуває свою відповідальність і причетність до оборони Вітчизни. 

Ми із вдячністю вшановуємо пам’ять людей, які у різні часи боронили нашу землю від ворога, шануємо сучасних захисників та визволителів, віддаємо данину пам’яті героям, хто загинув, виборюючи сьогодні перемогу на східних теренах нашої держави. 

Від усієї душі бажаємо великому колективу чоловіків ПрАТ «Кременчукм’ясо» міцного здоров’я, успіхів у роботі, родинного щастя і благополуччя.

Голова правління Ірина Дроздова,

Колектив ПрАТ «Кременчукм’ясо» 

Наші герої на захисті України

Патріотизм і активна громадянська позиція щодо трагічних подій, які відбуваються на сході України, об'єднують працівників ПрАТ «Кременчукм'ясо». Адже з перших днів і протягом усього періоду проведення АТО колектив на чолі з Головою правління Іриною Анатоліївною Дроздовою не залишається осторонь волонтерських рухів і активно співпрацюють з представниками благодійних організацій. З рідними, які знаходяться в зоні бойових дій, підтримується регулярний контакт і надається постійна допомога, для мобілізованих купуються необхідні речі. Підприємством свого часу були придбано багато чого необхідного: від військового спорядження до амуніції і продуктів харчування для 107 реактивного полку (1-ий дивізіон), військової частини 0952, військової частини А 15-46.

Колектив ПрАТ «Кременчукм’ясо» з глибокою шаною і повагою висловлює вдячність нашим мужнім чоловікам, які з початку військових дій боронили нашу землю у зоні АТО:

Винокурову Євгенію Віталійовичу, Горі Володимиру Олексійовичу, Жуковському Миколі Михайловичу, Іванову Олександру Олександровичу, Кириченку Валерію Михайловичу, Коваленку Максиму Вікторовичу, Козленку Сергію Сергійовичу, Коробці Дмитру Олександровичу, Кузіну Євгену Володимировичу, Лиходію Юрію Вікторовичу, Павлюку Сергію Сергійовичу, Сороці Анатолію Миколайовичу, УСИКУ Сергію Анатолійовичу, Череднику Артему Євгенійовичу. 

Вдячність та повага ветеранам, які захищали мир на території інших держав:

Бикову Олександру Володимировичу, Когутенку Василю Олексійовичу, Костюкову Володимиру Володимировичу, Сіваку Віктору Григоровичу, Шаумяну Олександру Арсеновичу, Шевченку Тарасу Григоровичу.

На ваших плечах тримається наше мирне небо!

Гора Володимир Олексійович, учасник бойових дій АТО (на фото - праворуч)

Працюю в експедиції, комірником. До зони АТО потрапив випадково, звернувся во військкомату за реєстрацією зміни прописки, а в результаті два роки захищав Батьківщину. Служив у 25-й окремій Дніпропетровській повітряно-десантній бригаді в «гарячих» точках на першій лінії фронту. Жили в окопах і палатках між Горлівкою та Константинівкою, потім було Попасне, Опитне під Авдіївкою, Зайцево… Цей час змінив мої погляди на життя. 

Найбільше запам’яталася поїздка за кордон на навчання бойовому мистецтву, адже ми були нарядом швидкого реагування. Найглибше на сході країни вразили зруйновані міста і села, напівголодні місцеві мешканці, з якими ми ділилися їжею… Багато українців не захотіли лишати домівки, боялися мародерства. Потерпають від бойових дій, але не залишають рідної землі. 

У День Захисника України від усього серця щиро бажаю усім кременчужанам, кожному українцю найдорожчого – мирного неба і волі для наших дітей! Якби не моя родина і двоє маленьких дітей, я б не повернувся додому до повного завершення бойових дій…

Іванов Олександр Олександрович, учасник бойових дій АТО (На фото - перший зліва)

Працюю понад 14 років в ремонтно-механічному цеху слюсарем-ремонтником. Спочатку проходив службу в учбовій частині у м. Підгороднє Дніпропетровської обл.  У 9 роті національної гвардії України нас почали готувати до перебування у зоні АТО. Потрапив в сектор «М» під Маріуполем, село Талаківка. Наш батальйон «Кавказ» «перекидали» в різні місця, але завжди на першу лінію оборони. Ми охороняли Талаківку, Сартану. Часто було гаряче, по нам стріляли з різної зброї, були поранені і загиблі товариші…

Умови життя і окопах та палатках часто були «на межі», які поступово підривають здоров’я. Раз у два тижня нас відпускали у сусідній Маріуполь прийняти душ. Хоч і ходили без форми, місцеві нас все одно взнавали по виправці, і зустрічали по-різному – одні дякували і благословляли, інші лаяли, питали, навіщо ми прийшли на їх землю. 

Є кілька нагород, і надзвичайно сильна мрія, щоб мирне небо і надалі залишалося над нашим Кременчуком і було над усією країною. 

Коробка Дмитро Олександрович, учасник бойових дій АТО

Працюю електромеханіком торговельного та холодильного устаткування у компресорному цеху. Потрапив на службу у зону АТО у 23 роки. Прийшов з повісткою до військкомату і дізнався – завтра в Десну. Рік служив 93-й піхотній об’єднаній механізованій бригаді. Служба тривала досить спокійно, ми стояли на другій лінії фронту і весь час були напоготові надати підтримку основним військам. Але в повітрі повсякчас відчувалася особливо пригнічена атмосфера війни, сумно було дивитися на покинуті, потрощені будинки, безнадійні погляди людей, які говорять самі за себе, що війна – це одне з найстрашніших лихоліть людства. І в спеку і в холод жили у «школі на виживання» - в палатках і окопах. Силу духу дуже підтримували товариші, після служби ми всі роз’їхалися, живемо своїм життям, іноді спілкуємося. 

Маю заповітне бажання, щоб війна на нашій землі закінчилася, і якщо буде потрібно знову – без вагань піду захищати Батьківщину.

Кузін Євген Володимирович, учасник бойових дій АТО

Працюю забивачем худоби в ЦППХ. У 2015-му рік життя віддав на захист країни у секторі «М» Донецької області, під Маріуполем. Донецьк поділений на сектори, наш сектор захищав підходи до Маріуполя на першій лінії оборони. Приймав участь у боях, це було надзвичайно важко, страшно, інколи думав, що вже не повернуся. Найбільш складно те, що згідно Мінських угод ми не мали права стріляти, лише оборонятись. Душа боліла за поранених і загиблих товаришів... Нас і навчали більше обороні, ніж наступу. Важко там і мирним людям – багато чого знищено, розгромлено, жити ні на що. Не втрачати силу духу дуже допомагала згуртованість колективу, у повсякденному, мирному житті цього не пережити, а з побратимами я зрозумів, що таке справжній бойовий, товариський дух, який дає сили на життя.

Взагалі після того як на власні очі бачиш, що таке війна, сенс життя дуже змінюється. Найскладніше – страх того, що війна прийде додому, на всю країну. Але якщо виникне така загроза, вірю, що на захист підніметься вся Україна, адже я бачив, що справжній патріотизм живе в кожному з нас.

Лиходій Юрій Вікторович, учасник бойових дій АТО

Багато років працюю водієм, і в АТО понад рік сидів за кермом – перевозив бойову техніку – танки, БМП. Спочатку був в учбовій частині – Львів, Яворівський полігон, потім був Миколаїв, Маріуполь, Мар’янка, Зайцево, скрізь був, постійно на колесах. На передову підвозив робочу техніку, забирав розбиті машини. Інколи це було небезпечно, водії не використовували зброю, нам не передбачалися автомати. І дякувати Богу, така потреба не виникла, повернувся додому живий, без поранень. А от один з близьких мені товаришів, який проходив службу у ВДВ, загинув, у нього лишились вдома троє маленьких дітей… Родині ми допомагаємо, як можемо. Загибель людей – військових і мирних, - це найстрашніше. Місцеві люди відносилися до нас по-різному, адже ворожа сторона старалася постійно нас дискримінувати, влаштовувала провокації. Не уявляю, скільки зусиль і коштів буде потрібно, щоб відновити і відбудувати зруйновані села і міста. Дуже допомагають волонтери, їх допомога більш суттєва для солдат ніж державна. Тож вдячний і від себе і від хлопців наших за допомогу колективу «Кременчукм’ясо», нашому керівництву!

Миру українській землі!

Зі святом! Із Днем захисника України!

Пам’ятаємо нашого героя війни – Олега Куксу 

10 вересня минуло три роки, як на сході України трагічно загинув наш колега, воїн-розвідник Олег Володимирович Кукса. Військовослужбовець розвідник з позивним «Фарро» підірвався на міні біля села Троїцьке, Попаснянського району. Службу проходив в складі 54-ої механізованої бригади. До мобілізації у Збройні Сили України Олег Кукса працював на посаді головного енергетика ПрАТ "Кременчукм'ясо". Його досвід і знання разом з особистими якостями справжнього чоловіка, допомагали вирішувати ряд професійних енерготехнічних питань і завдань.

Люблячий батько трьох дітей, відповідальний співробітник і колега, інтелігентна людина і Патріот з великої літери, саме таким він запам'ятався рідним, товаришам по службі і трудовому колективу ПрАТ «Кременчукм'ясо».

Вічна слава і пам'ять!