Давно відомо, якщо якийсь напрямок роботи виконується бездоганно, ми звикаємо сприймати це за належне. І часто навіть на мить не замислюємося, скільки праці, досвіду, талановитих рук докладається для того, щоб трава завжди була зеленою, квіти доглянуті, доріжки підметені, а спецодяг величезного м’ясопереробного виробництва – постійно чистим. Адже великі промислові харчові підприємства мають свою специфіку, що відбивається на розмаїтті спецодягу. І все ж є основна складова – умови виробництва вимагають постійного дотримання чистоти.

Про те, як формувалася система прання одягу на «Кременчукм’ясо», поговорили з працівниками комбінату з багаторічним досвідом роботи – Оленою Георгіївною Маценко та Любов’ю Михайлівною Замікулою. 

Любов Михайлівна Замікула, (27 років праці на комбінаті, більшу частину часу працювала в адміністративно-господарчому відділі (АГВ): 

- У радянські роки пральня розташовувалась у приміщеннях, де сучасники звикли бачити господарчі приміщення АГВ. У той час тут були напівпідвальні сирі і темні, погано освітлені з пліснявою. Вони були обладнання двома великими машинами на 50кг і 100 кг. Працювали машини виключно на пару. Також там розташовувалися центрифуги для сушіння, а точніше, для віджиму білизни, і великий сушильний барабан. У працівників не було різноманітного спецодягу для різних видів робіт, а були у всіх однакові білі халати. Прали весь одяг без сортування. Для цього використовували порошок «Лотос» і господарче мило, таке грубе, аж чорне. Його тепли на терку і всю суміш засипали до пральних машин. Після такого загального прання халати виходили «цегляного» кольору. Плями крові і жиру не відпиралися, халати просто отримували термічну обробку, повністю втрачаючи свій початковий вигляд. 

У 1998 році, з утворенням «Кременчукм’ясо», пральню розташували у підвальних приміщеннях під котельним цехом. Виділили просторі кімнати, обклали білим кахлем. Приміщення були великі, але стелі низькі, вікон не було, і дошкуляла надзвичайно велика вологість. У нову пральню закупили повністю нове обладнання. Зробили сортування одягу, розподіл на більш чистий та більш забруднений. Прибрали застарілі мийні засоби, їх замінили на сучасні, стали використовувати якісні відбілювачі. Спецодяг вже замочували перед пранням, а не лише виварювали. 

Олена Георгіївна Маценко, (також загальний стаж роботи 27 років, з 2013 року – начальник АГВ):

- Під час будівництва нового побутового корпусу підприємства, у план включили також і розташування там нової пральні з урахуванням усіх потреб працівників та згідно санітарних норм і вимог програми виробничого контролю НАССР. Відкрилася пральня у 2012 році, з колишніх приміщень забрали частину обладнання, але все ж закупили відсотків 70 нового обладнання. І якщо пригадати такий факт, що раніше брудний одяг везли з цехів величезними тачками по території заводу, а потім відіпране знову вантажили і везли назад, то нова система роботи вражала людей своєю зручністю. Зараз весь процес здачі і отримання спецодягу продуманий до дрібниць. Робочі на вході до пральні складають брудний одяг у два спеціальні баки – один призначений для працівників забійного цеху, інший - для ковбасного цеху. Наступного дня вони отримують його на іншому вході, через віконце у гардеробній. Дуже зручно, чисто, адже працівники мають по два комплекти спецодягу – в одному працюють інший здають на прання. Коли брудний одяг потрапляє на пральню, гардеробниці його сортують, а прачка вранці приходить і пере його. Потім одяг прасують, при потребі лагодять, складають на спеціальні підписані полички. Все начебто просто, але така система працює далеко не на кожному підприємстві, про що часто зазначають нові працівники.

Приміщення сучасної пральні світлі, чисті і просторі. Високі стелі, продумана вентиляція. Для потреб пральні придбали сучасну нову американську сушку великої потужності, дві професійні пральні машини, напівавтомати на 25 кг., а також центрифугу. 

Та зважаючи на специфіку праці, влітку у приміщеннях все одно надто спекотно, особливо коли одночасно працюють 4 парові машини. Тож у приміщення, де знаходиться прасувальний прес, придбали потужний кондиціонер. 

Зазнали організаційних змін і інші напрямки роботи. Раніше швачка працювала у ковбасному цеху і обслуговувала лише працівників цього цеху. Тепер же вона також знаходиться у приміщенні пральні і лагодить спецодяг для всіх потребуючих. 

Особливими добрими словами хочу відзначити молодий, злагоджений, дружній жіночий колектив пральні. Кожен з них заслуговує щирої подяки за працю, адже, незважаючи на всі новітні технічні засоби, ця робота була і залишається важкою фізично. Жінки за день перекладають дві - три тони білизни. Одяг вологий, його потрібно вивантажити вручну з машини, відцентрифужити, віднести на сушку. Кожна з працівниць стоїть на одному з процесів, але вони постійно змінюють одна одну, в разі потреби підстрахувати в роботі можуть і гардеробниці, і прибиральниця, і швачка. Не було ще жодного випадку, коли б вони не дійшли згоди підмінити один одну, відпрацювати понаднормово. Ось з таких фактів складається системна, безперебійна, чиста праця!

Від імені редакції та наших читачів ми дякуємо всьому жіночому колективу пральні за роботу, бажаємо і надалі злагодженої роботи, здійснення життєвих планів та родинного благополуччя!